Коли я була дитиною, світ здавався мені картиною, покритою прозорим серпанком, що висів між сторінками книги, і я не могла бачити його чітко. Лише коли мені виповнилося сімнадцять, вікно, назване «університет», було обережно відчинено, і я вперше змогла побачила ширший світ.

Якби я справді була пташкою, кружляючи над нашим університетом, я могла б без перешкод насолоджуватися його красою. Архітектура університету нагадує вишукану сучасну даму, прикрашену різноманітними, витонченими нарядами та аксесуарами, оскільки культури з усього світу надихнули її, залишивши свої відбитки та унікальні відтінки.

У цьому університеті можна зустріти різноманітні будівлі в романському, готичному, вікторіанському, арабському стилях та багато інших, з високими шпилями, витонченими рельєфами та барвистими скляними вікнами. Все це демонструє поєднання класики та сучасності з вишуканими деталями та ідеальними пропорціями. У цьому, мабуть, і полягає принадність, що виходить за межі часу і простору. Наш університет, Шанхайський університет іноземних мов, справедливо називають раєм для мов. Тож, давайте подивимося на життя в ШУІМ з точки зору студента.

Знаєте, я тут вивчаю дуже особливу мову — українську. Це прекрасна мова, її звучання вражає, а історії, які вона розповідає, наповнені романтикою та зворушливістю. Відстань між мною та  Україною перевищує 6000 кілометрів, але коли ми вперше познайомились з іноземним учителем, наші погляди зустрілися — пара чорних очей на тлі світло-карих, і ми почали сміятися, не вимовляючи жодного слова. Я миттєво зрозуміла, що українці добрі, жартівливі, веселі та чарівні. Це національна ідентичність, яка дуже близька нашій китайській культурі і створює особливу духовну дружбу.

Життя учня української мови — це ціла пригода. Коли крізь туман пробиваються перші промені сонця, я проходжу повз сучасний Інститут японської культури, таємничий Інститут східних мов і потрапляю у шкільну будівлю з великим золотим дахом. Під цим величним куполом проходять наші заняття де  ми читаємо вголос, обговорюємо та вивчаємо нову лексику, стандартну вимову, правильні граматичні правила та автентичне письмо під керівництвом вчителя. На заняттях ми вивчаємо багатство української культури та історії, водночас обмінюючись цінностями традиційної китайської культури з іноземними викладачами.

Окрім української та англійської, ми вивчаємо також інші мови та інші сфери за  інтересами. Іноді я відвідую заняття з економіки і французької мови, і, хоч я не володію ними досконало, проте викладачі дуже відкриті і залюбки спостерігають за спілкуванням різних студентів один з одним. По четвергах на території нашого університету збираються студенти з різних країн, обмінюючись думками та ведуть дискусії. Тут можна знайти мовних партнерів, покращити розмовні навички та поділитися досвідом.

Під час відпочинку мені подобається сидіти в бібліотеці та читати. Просторий і світлий зал, з блакитним куполом, контрастує зі стінами, що нагадують про небо. Хоча на стінах немає старовинних фресок, але вікна пропускають світло, і за ними розглядаються величні міські пейзажі. На даху бібліотеки є оглядовий майданчик, немов очі охоронця, що завжди пильно стежить за рухом навколо. Я не можу піднятися на цей майданчик, але можу уявити, як стою на ньому та спостерігаю за світом, прикидаючись творцем цієї маленької моделі всесвіту, мріючи про можливість принести в цей світ гармонію та радість, створивши простір, де панують любов і взаєморозуміння.Якби це не була бібліотека, то чи могла б вона бути опочивальнею принца чи лицарською палатою? Я не знаю відповіді.

Хоч це й лише в моїй уяві, але деякий шарм не потребує очей, щоб його відчути. Так, навіть із заплющеними очима в будь-якому куточку SISU можна відчути неймовірну атмосферу — це не лише звуки бесід студентів і викладачів, а й жваве спілкування справжніх друзів з різних куточків світу, яких об'єднав університет, і які із задоволенням обмінюються ідеями та досвідом. На софтбольному полі жовто-зелений м’яч яскраво виділяється на червоному піщаному покритті, але ще яскравішими є спортсмени у своїй уніформі під час гри. Я досі пам’ятаю звук серцебиття, тріск битки об м’яч, підбадьорливі вигуки команди та радісні крики після перемоги в матчі, що тривав сім раундів… Усі ці крики та зітхання є пронизливими, але такими реальними та живими. Звісно, кожен чує різні звуки. Дехто чує скрип взуття на гумовому покритті баскетбольного майданчика, в той час як інші насолоджуються  піснею в театрі або ритмічним стукотом балетних туфель на підлозі танцювального залу.

Навчання, безумовно, має свої випробування, проте молодість — це безмежне сяйво, а свобода відкриває нові горизонти. Легко розплющуючи очі, прислухаючись і відкриваючи вуста, ти спостерігаєш, як світ розкривається перед тобою.

Автор: Лі Лочуань