5 січня 2020 року я прийшов на вулицю іноземців (Лаовай дзьє) в Шанхаї, щоб святкувати Різдво з українськими друзями. Тут розташована велика кількість ресторанів і барів зі смаками різних країн світу, тому гуляючи вздовж, я відчуваю, що подорожую по всьому світі.

В Україні є різні релігії. Католики та протестанти святкують Різдво 25 грудня за нині чинним григоріанським календарем, а православні християни − 7 січня за старішим юліанським календарем. Оскільки 7 січня 2020 року припадало на вівторок, який у Китаї не є вихідним, православні українці, що живуть у Китаї, відзначили це важливе свято двома днями раніше, тобто у неділю, 5 січня.

У це унікальне свято є спеціальна традиція − вітатися словами «Христос народився!» і відповідати «Славімо Його!» Я познайомився з багатьом новими українськими друзями. Коли я вільно розповідав українською мовою про своє життя, вони не могли не вигукнути: «Боже мій!». Для них, хто живуть на чужині, нелегко зустріти китайців, які добре знають Україну, а зустріти тих, які спеціалізуються з української мови – це рідкісна несподіванка.

На місці проведення заходу були милі печива, традиційні вареники, смачні ковбаси та інша їжа, а також благодійний розпродаж прикрас, канцтоварів та книг в українському стилі. З настанням ночі атмосфера досягла свого апогею, і розпочалася колядка – один із найурочистіших українських різдвяних звичаїв. Колядники одягали костюми дійових осіб у різдвяних легендах і ходили від хати до хати. Після того, як господар давав згоду колядувати, колядники виконували святкові пісні, бажаючи усім членам родини щастя, здоров’я та багатства.

Варто зазначити, що під час цієї події я познайомився з двома китайсько-українськими парами. У першій парі чоловік – китаєць, а жінка – українка. Вони займають міжнародними фінансами. У другій парі чоловік – українець, а жінка – китаянка. Вони працюють учителями з іноземної мови, і вже народили спільну дитину! Подолавши перешкоди відстані, мови та життєвих звичок, ці дві пари щасливо одружилися. Їхнє кохання настільки сильне, що з’єднує дві далекі країни. Крім того, їхні кар’єра та шлюб є доказом нескінченної чарівності міжнародного мегаполіса – Шанхая!

Коли я пишу цю статтю, вже 2022 рік. Незабаром я буду закінчувати університет, і тепер часто згадую те Різдво - один із найбільш пам’ятних свят мого університетського життя. Тоді вулиця була сповнена машинами, прикрасами, людьми та позитивними емоціями. Дорослі розмовляли про святкові бажання, а не про страх війни. Діти носили веселі посмішки замість щільних масок. Зміни життя такі швидкі й великі, що іноді мені здається,  чотири роки в університеті пройшли як уві сні. Коли я прокидаються, раптово розумію, що мир, здоров'я та свобода дуже недовгі, та їх дійсно нелегко зберігати - все це як сон.

Найчастіше запитання, яке у мене виникало протягом чотирьох років навчання в університеті, було – Чому ти вивчаєш українську мову? Спочатку це було лише тому, що мій бал на вступних іспитах до університету просто досяг стандарту вступу на цю спеціальність. А тепер я вважаю, що на це питання може краще відповісти моїм українським ім’ям – «Богдан», яке означає «Богом даний». З одного боку, українська мова – це подарунок, який Бог дає мені. Вона приносить мені радість навчання, міжнародну дружбу та життєву мудрість. З іншого боку, я також подарунок, який Бог дає українській мові. Бо я намагаюся робити так, щоб українську мову почули більше китайців.

автор:Чжен Цзяцзюнь (студент четвертого курсу)